Страх без страху. Оболонка без начинки. Тиловий страх, як різновид інстинкту самозбереження.
На материковій частині нашої України, тобто в тилу, страх, як такий, що несе загрозу твоєму життю – відсутній. Натомість спрацьовує різновид страху, інстинкт самозахисту, який не потребує надійних друзів – це інстинкти набуті особисто тобою. Це буденні страхи втрати когось чи щось.
Без повсякденної загрози твоєму життю, справжній страх нібито впадає в сплячку, впадає в сплячку і все, що з ним пов’язано: клітини мозку, міжмолекулярні зв’язки, атоми – нібито входять із зовні в себе. Загрози зруйнувань їхніх з’єднань, міжмолекулярних зав’язків, – минула, відсутня. Тому добро, як істина, що єднає і з’єднує, нібито засипає. В тобі заснули прапрапращури. В тобі працюють поверхневі рефлекси, набуті особисто тобою і твоїми батьками.
Добро – це істина, а істина – це вікова твоя історія. (потім поговоримо)