Ми боїмося – чому? Бо зберігаємо себе – це інстинкт природний, підсвідомий. Вижити щоб дати потомство. Зберігаємо себе – яким чином? Це вже інстинкт свідомий, набутий.
Ми приймаємо те чи інше рішення, а звідсіля, ті чи інші вчинки, дії. На рішення надії має вплив сьогодення, але у своїй більшості, в переважності відображено пошарове наслоїння звичок, пріоритетів, цінностей твоїх вікових пращурів, твоїх прапрадідусів, прапрабабусь. Тому твоя поведінка – це ніщо інше, як відголосок слів твоїх славних пращурів.
Ми приймаємо рішення не задумуючись, тобто рефлекторно. Ось ці рефлекторності – прихований вплив твоїх предків. Дідусі і бабусі живуть і діють, передають тобі вітання через твої рефлекси.
Пропоную розкинутись думками, пограти в умовності. Уяви собі, що в твоїй душі живе змія. Змія – це образ страху, тобто сам інстинкт. Рухи змії в твоїй душі – це рефлекси. Душа твоя – це твої пращури. Мозок твій – це поєднання минулого і теперішнього, мозок приймає рішення. Рішення – це хто ти і що в тобі, які цінності і пріоритети. Рішення визначає хто в тобі – дідусі-бабусі славних племен землеробів: дбайливих, бережливих, турботливих, працьовитих. Чи відголосок племен кочівників – злодіїв мокшів, сьогоднішніх кацапів. (поговоримо окремо)