Рубрика: Одкровення солдата

Керівнику Благодійної Організації « Благодійний фонд «Крапля до краплі»
Ратушному Миколі Даниловичу

Телегей Юрія Івановича,
учасника АТО, підполковника у відставці, інваліда війни 2 групи, ветерана ЗС України, проживаючого за адресою: Бердичів Житомирської обл.,

Шановний Микола Данилович!

Значи Вашу, громадянську позицію, як справжнього патріота України, людину мужню, мудру та справедливу тому звертаюсь саме до Вас як від себе так і від імені тисяч побратимів по зброї, які попали в подібну ситуацію у непростих відносинах з державними службовцями, за порадою та можливо і допомогою.

Я, Телегей Юрій Іванович, був призваний по мобілізації до лав ЗС України в квітні 2015 року та був залучений до проведення АТО в Донецькій та Луганській областях. Службу проходив в військовій частині – польова пошта В 2277 (А 4193) 12 окремий батальйон «Київ». Маю загальну вислугу років в ЗС України близько 28 років, із них безпосередньо в АТО більше 2 років, де не ховався за спини побратимів та чесно виконував свої обов’язки на всіх напрямках куди мене направляла держава та військове керівництво.

За час проходження служби стягнень не мав. За добросовісне та якісне виконання своїх службових обов’язків нагороджений 12 державними нагородами, включаючи і Почесну Грамоту Верховної Ради України, як вказано в відповідному розпорядженні Голови Верховної Ради України : « За вагомий особистий внесок у справу захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, відданість військовій присязі та Українському народові, виявлену особисту мужність та героїзм під час виконання військового обов’язку у зоні проведення антитерористичної операції».

В результаті психотравмуючих дій бойової обстановки та великих психічних навантажень, нейрохірургами та ендокринологами НВМКЦ м. Київ «Головний військовий шпиталь» та ведучими спеціалістами НДІ ендокринних захворювань м. Київ, в мене була виявлена пухлина головного мозку. На протязі року мені було проведено ряд операцій на голові по видаленню пухлини, променева терапія і т.д. На жаль, як пояснили мені, кращі нейрохірурги України, лікування очікуваних результатів не дало, хоча і лікування проведено правильно, в мене продовжується прискорене старіння і знос організму, і я в свої 52 роки виглядаю на 75, ледве передвигаюсь і можу не спати на протязі 1 години, надалі мені потрібен відпочинок. 6 червня 2018 року МСЕК Житомирської області визнала мене інвалідом війни 2 групи по життєво.

Виходячи з ситуації, що склалася та неможливості в подальшому продовжувати військову службу, 13 червня 2018 року, я як інвалід війни 2 групи був звільнений в відставку за станом здоров’я.

Прослуживши в ЗС України все своє життя я не маю власного житла. Я разом з моїм 4 –т ох річним сином проживаю в службовій однокімнатній квартирі з житловою площею 13 м. кв. у будинку побудованому ще до революції 1917 року та і сам будинок потребує капітального ремонту, або зносу.

Користуючись тим, що законодавством України передбачено забезпечення учасників АТО, а тим більше інвалідів війни житлом, я звернувся в житлову комісію виконавчого комітету м Бердичів за постановкою на чергу. Голова житлової комісії чітко мені пояснив, що житлом я забезпечений просто всіх людей воно власне, а у мне службове але ж воно є і навіть якщо ви подасте документи на постановку на чергу ми їх комісійно відхилимо як безпідставні.

Як підказали мені юристи я можу спробувати зняти статус службовості з квартири де я проживаю. Виходить я і на це не маю права бо не перебуваю в черзі на отримання житла ні в ЗС України, ні за місцем постійного проживання. Чому діти інших людей не учасників АТО, не інвалідів війни можуть мати свою кришу над головою, а моя дитина має жити в тимчасовому житловому приміщенні?

В 2015 році до виконавчого комітету м. Бердичів я звернувся з заявою облікованою 22.10.2015 року за № Т 4378, про виділення мені ділянки під індивідуальне будівництво. Оскільки мій статус змінився і з червня 2018 року я став інвалідом війни 2 групи , в вересні цього року я подав відповідні документи начальнику відділу комунальної власності та земельних відносин виконавчого комітету м. Бердичів Трушевському В.І., на що отримав відповідь, про те що « Вас таких багато інвалідність по навибивали. Якби ви були поранені, або не мали кінцівок тоді б ще був шанс, а так комісією ми розглянемо ваші документи, але зразу попереджаю що ми їх відхилимо бо ви не поранений». Стан був такий що мені в лице вилили відро бруду і я який добросовісно віддав частину свого здоров’я і життя захисту України, позбавлений по звільненню з ЗС України всякого соціального захисту з боку держави і відданий на розправу дрібним чиновникам хотів просто з виплати по інвалідності побудувати хоча й маленьке, але своє житло для свого сина і мене. Шокований почутим та таким відношенням наступного дня я знову зайшов до голови відділу комунальної власності та земельних відносин Трушевського В.І. та попередив, що хочу бути присутнім на засіданні групи, що приймає рішення про виділення земельних ділянок і хай мені в очі скажуть чим я завинив перед ними (які і в армії то не служили не те що не воювали) тим що мене не вбили і не поранили. Також я заявив, що про дану ситуацію від імені об’єднань воїнів АТОшників, буде повідомлено всі органи державного управління. На що отримав відповідь, що звертатись та скаржитися ми можемо куди завгодно,а от рішення кінцеве все рівно буде за ними. За що? Чим я та мої бойові побратими завинили перед такими чиновниками?

З метою відновлення соціальної справедливості та зняття соціальної напруги:

прошу Вашого втручання в вирішення даної ситуації по виділенню мені як інваліду війни 2 групи земельної ділянки під індивідуальну забудову в м. Бердичів.

14.10.2018 року
З повагою,
Ю.І. Телегей